1Не поспішай твоїми устами, і нехай твоє серце не поспішає винести слово перед обличчям Бога. Адже Бог на небі, а ти — на землі, на цьому стали твої нечисленні слова. 2Бо в безлічі плутанини приходить сон і голос безумного в багатьох словах. 3Як тільки ти помолився до Бога молитвою, не забарися її виконати. Бо Він не милується в безумних, ти віддай те, що пообіцяв у молитві. 4Краще тобі не молитися, ніж тобі помолитися, і не віддати. 5Не дай твоїх уст, щоби згрішило твоє тіло, і не скажеш перед Божим обличчям: Це з незнання, щоби Бог не розлютився на твій голос і не знищив творіння твоїх рук. 6Бо у великій кількості снів та безумності й слова численні. Отже, бійся Бога! 7Коли в країні бачиш обмову бідного, обкрадання суду і праведності, не дивуйся ділом. Адже Всевишній стереже над високим, і високі — над ними. 8І надвишки землі є для всіх, цар обробленого поля.
9Хто любить срібло, не насититься сріблом. І хто сильно полюбив їхні плоди? Це ж марнота! 10Безліччю доброти наповнилися ті, що його їдять. І яка чеснота в того, що має, хіба щоби дивитися на нього очима? 11Сон солодкий у раба, чи мало або чи багато їсть. А хто наситився багатінням, не має того, хто дозволив би йому спати. 12Є недуга, яку я побачив під сонцем, багатство, бережене при власникові на його зло, 13і те багатство загине в поганій плутанині, і він породив сина, і немає нічого в його руці. 14Як і вийшов він нагий із лона своєї матері, так він і повернеться, аби піти, як і прийшов, і нічого не забере за свій труд, щоби пішло в його руці. 15І це погана недуга. Адже так, як прийшов, так і відійде, і яка користь йому, для чого трудиться на вітер? 16І всі його дні — в темряві, плачу, великому гніві, недузі та розлюченості. 17Ось що доброго я побачив, що є приємне: їсти, пити і бачити добро в усякій своїй праці, якою трудиться під сонцем за числом днів його життя, які дав йому Бог. Адже це — його частка. 18І всяка людина, якій Бог дав багатство, маєтки і владу, Він дав їй їсти з нього, брати його частку і веселитися у своєму труді, це — Божий дар. - Адже не багато пам’ятатимуть дні свого життя, тому що Бог дає клопіт йому у веселості його серця.
