1Якщо на землі, якою Господь, твій Бог, дає тобі володіти, буде знайдений убитий, який упав у полі, і не знають, хто його вбив, 2то нехай старійшини та судді вийдуть і виміряють відстань до міст, що навколо вбитого, 3і нехай буде визначено місто, найближче до вбитого. І нехай старійшини того міста візьмуть ялівку з великої худоби, якою ще не працювали, і яка не носила ярма, 4і нехай старійшини того міста приведуть ту ялівку в дику долину, яка ще не була оброблювана, ані засіювана, і в тій долині переріжуть ялівці сухожилля. 5Тоді підійдуть священики-левіти, — адже їх Господь Бог обрав, щоб стояти перед Ним і благословляти Його Іменем, і за їхнім словом має бути вирішена кожна суперечка і кожна сутичка. 6І всі старійшини того міста, що найближче до вбитого, вмиють руки над головою ялівки, якій перерізано сухожилля в долині, 7й, озвавшись, скажуть: Наші руки не пролили цієї крові, і наші очі не бачили, хто пролив. 8Будь милосердним до Свого народу, Ізраїлю, якого Ти, Господи, визволив, щоб не було пролиття невинної крові у Твоєму народі, Ізраїлі. І та кров буде їм викуплена. 9І ти усунеш невинну кров з вас самих, якщо чинитимеш те, що угодне та добре перед Господом, твоїм Богом. 10Якщо ж ти вийдеш на війну проти своїх ворогів, і Господь, твій Бог, видасть тобі їх у твої руки, і ти захопиш у них полонених, 11і побачиш серед полонених вродливу з вигляду жінку, уподобаєш її собі та візьмеш її собі за дружину, 12то введеш її всередину у свій дім, обстрижеш її голову, обріжеш їй нігті, 13здіймеш з неї її одяг полонянки, і нехай вона сидить у твоєму домі й оплакує батька та матір місяць часу, а після цього ввійдеш до неї та співжитимеш із нею, і вона буде твоєю дружиною. 14І буде, — якщо ти більше не бажатимеш її, то відпустиш її на волю, але в жодному разі вона не може бути продана за гроші. Не гордуй нею, бо ти упокорив її. 15Якщо ж у якогось чоловіка буде дві дружини, — одна кохана, а друга ненависна, — і як кохана, так і ненависна народять йому синів, і первородним буде син ненависної, 16то нехай буде так, що того дня, коли він даватиме в спадщину синам своє майно, він не зможе надати первородство синові коханої, нехтуючи первородним сином ненависної, 17але визнає первородним сина ненависної, давши йому подвійно з усього, що в нього буде, бо він є першим з його дітей, і йому належить первородство. 18Якщо ж у когось буде норовливий і бунтівливий син, який не слухатиметься голосу батька і голосу матері, і вони каратимуть його, та він не слухатиметься їх, 19то нехай його батько та його мати, взявши його, виведуть його до старійшин свого міста, до брами свого місця проживання, 20та скажуть мужам свого міста: Цей наш син норовиться і бунтує, не слухається нашого голосу, й, гуляючи, пиячить. 21І нехай мужі того міста поб’ють його камінням, і він помре. Так викорениш зло з-посеред вас самих, а інші, почувши це, будуть боятися. 22Якщо ж на комусь буде гріх, і буде винесений смертний вирок, і він помре, і ви повісите його на дереві, 23то хай його тіло не залишається через ніч на дереві, але неодмінно поховайте його того ж дня, бо кожний, хто висить на дереві, — проклятий Богом, — тож не оскверняйте землю, яку Господь, твій Бог, дає тобі в спадщину.
