1І сталося, підійшла пора року, коли наставав час для виходу царів на війну, і Давид послав Йоава та його слуг з ним і весь Ізраїль, і вони знищили синів Аммона, і взяли в облогу Равват. А Давид перебував у Єрусалимі. 2І сталося ввечері, Давид устав зі свого ліжка і ходив на даху царського будинку. І з даху він побачив жінку, яка милася. А жінка була дуже гарною на вигляд. 3Тож Давид послав, відшукав жінку і сказав: Хіба вона не Вирсавія, дочка Еліява, жінка Урії, хета? 4І послав Давид послів, і взяв її, вона ввійшла до нього, і він переспав з нею. І вона освятилася зі своєї нечистоти, і повернулася до свого дому. 5І жінка завагітніла. Тож, пославши, вона сповістила Давидові, говорячи: Я — вагітна.
6І послав Давид до Йоава, кажучи: Пошли до мене Урію, хета! І Йоав послав Урію до Давида. 7Урія прийшов, увійшов до нього, а Давид запитав про мир Йоава, про мир народу і про обставини війни. 8А далі Давид сказав Урії: Піди до твого дому і помий свої ноги! І Урія вийшов із царського дому, і пішла за ним частина від царя. 9Та Урія спав біля дверей царя з рабами свого володаря, а до свого дому він не пішов. 10І Давидові сповістили, доповідаючи: Урія не пішов до свого дому! І промовив Давид до Урії: Хіба ти не прийшов з дороги? Як це, що ти не пішов до твого дому? 11А Урія сказав Давидові: Ковчег, Ізраїль і Юда проживають у наметах, і мій володар Йоав, і раби мого володаря розмістилися на поверхні поля. А я маю піти до мого дому, їсти, пити і спати з моєю жінкою? Як живе твоя душа, не вчиню цієї справи! 12І сказав Давид Урії: Залишайся тут ще й сьогодні, завтра ж відішлю тебе! І Урія провів у Єрусалимі той день та наступний. 13І Давид закликав його, і він їв перед ним і пив, і він напоїв його. І той вийшов увечері спати на своє ліжко з рабами свого володаря, а до свого дому не пішов.
14І сталося вранці, що написав Давид записку Йоавові й відіслав через Урію. 15А в записці написав, наказуючи: Втягни Урію в запеклий бій, і відступите з-поза нього, і буде ранений, і помре! 16І сталося, коли Йоав чатував біля міста, то поставив Урію на місце, де знав, що там — могутні мужі. 17А мужі міста вийшли і воювали з Йоавом, і впали деякі з народу, з рабів Давида, і помер також Урія, хет. 18Тож Йоав послав, і сповістив цареві всі обставини війни, 19і дав вказівку посланцеві, кажучи: Коли ти закінчуватимеш говорити цареві всю розповідь про хід війни, 20і буде, коли підніметься гнів царя, і він скаже тобі: Як це наблизилися ви до міста, щоб воювати? Хіба не знаєте, що згори зі стіни стріляють? 21Хто вбив Авімелеха, сина Єроваала? Хіба не жінка кинула на нього кусок жорна зверху мура, і він помер в Тамасі? Навіщо ви підійшли до муру? — то ти скажеш: Твій раб Урія, хет, помер.
22І пішов посланець Йоава до царя в Єрусалим, прийшов і сповістив Давидові все, що йому наказав Йоав, про всі обставини війни. І розлютився Давид на Йоава, і сказав посланцеві: Навіщо ви наблизилися до міста, щоб воювати? Хіба ви не знали, що побиті будете зі стіни? Хто вбив Авімелеха, сина Єроваала? Хіба не жінка кинула на нього кусок жорна зі стіни, і він помер в Тамасі? Навіщо ви наблизилися до стіни? 23А посланець сказав Давидові: Бо сильними стали проти нас мужі й вийшли проти нас на поле, і ми йшли за ними аж до входу в браму, 24а лучники стріляли згори зі стіни на твоїх слуг, і деякі зі слуг царя померли, і твій раб Урія, хет, помер… 25Тоді Давид промовив до посланця: Так скажеш Йоавові: Хай не буде злим це слово у твоїх очах, бо часом так, а іноді інакше пожирає меч. Посиль твою війну проти міста, знищ його! — цими словами підкріпи його!
26Жінка Урії почула, що Урія, її чоловік, помер і оплакувала свого чоловіка. 27А жалоба минула, і Давид послав, і привів її у свій дім, і вона стала йому за жінку, і народила йому сина. Та діло, яке вчинив Давид, видалося поганим в очах Господа.
