1Коли святе місто було заселене з усяким миром і законами, бо були добре бережені через побожність первосвященика Онії і ненависть до зла, 2то сталося, що самі царі шанували місце і храм прославляли великими дарами, 3так, що і Селевкій, цар Азії, давав із власних прибутків усі видатки, що припадали на служіння жертв. 4А якийсь Симон з Валґейського племені, наставлений на настоятеля храму, розійшовся з первосвящеником через непорядок, що в місті, 5і не будучи в змозі перемогти Онію, він прийшов до Аполлонія Тарсая, що в той часбув правителем Долини Сирії і Фінікії, 6і сповістив про незліченні маєтки, що кишіли в єрусалимській скарбниці, так що безліч скарбів була незчисленна, і вони не належать до справи жертв, а що було можливо піддати це під владу царя.
7Зустрівшись із царем, Аполлоній об’явив йому про згадані багатства. Він же, вибравши Іліодора, що над ділами, послав, давши листи, щоби забрати вищезгадані багатства. 8Іліодор же відразу пішов, вдаючи, наче йде до міст Долини Сирії і Фінікії, а насправді, щоб виконати царський наказ. 9Прийшовши до Єрусалима, дружньо прийнятий первосвящеником міста, він сказав про зроблене об’явлення і повідав, через що він прийшов. Він вивідував, чи це так є насправді. 10А коли первосвященик показав, що є склади для вдовиць і сиріт, 11і деякі Іркана Товія, дуже шляхетного чоловіка, не так, як перекрутив безбожний Симон, а всього чотириста талантів срібла і двісті золота. 12І зовсім недопустимим є скривдити тих, що повірили у святість місця, непорушність і чесність святині, шанованої на весь світ. 13А інший, через ці царські заповіді, які він мав, говорив, що всіляко це має бути забране до царського.
14Призначивши день, він увійшов, щоб над цим провести нагляд. Був чималий заколот по всьому місті. 15Священики перед жертовником у священних одежах, кинувши себе на землю, закликали до неба, щоб Той, Хто дав закон про зберігання, це зберіг вцілілим для тих, що дали на збереження. 16Було ж, що той, хто бачив обличчя первосвященика, був уражений розумом. Бо вигляд і змінена барва виказували душевну муку. 17Тому що чоловіка оточував якийсь жах і тілесний страх, через що явним ставало тим, котрі дивилися, що повстало серцеве терпіння. 18Одні ж з домів групами бігли на всенародне благання, оскільки місце мало стати посміховиськом. 19А Жінки, підперезані по грудях мішковиною, множилися по дорогах, а серед замкнених дівиць одні прибігли до брам, а інші — на стіни, а деякі дивилися через вікна. 20Усі ж, здійнявши руки до неба, звершували молитву. 21Жаль було падіння ниць замішаної безлічі й великого смутку первосвященика, що очікував зло. 22Тож одні закликали всесильного Господа, щоби ввірене спасенним зберегти для тих, що повірили з усією певністю.
23А Іліодор виконував задумане. 24Тут же, коли він з прибічниками вже був у скарбниці, Володар над духами і всіма силами зробив велике видіння, так, що всі, хто відважився ввійти, жахнулися від Божої сили на ослаблення і змінилися на переляканих. 25Бо їм з’явився якийсь страшний кінь, що мав вершника і був прикрашений дуже гарним одягом, а плавно несений стряс Іліодора — переднім озброєнням. І здавалося, що той, хто сидів, мав золоту зброю. 26А з ним з’явилися інші два молодці, гарні тілесною силою, прекрасні славою, гарні одягом, і вони, ставши з кожної сторони, бичували його безперервно, завдаючи йому численних ран. 27Коли ж він раптово впав на землю й був покритий великою темрявою, схопивши і поклавши на лежака того, 28що дотепер з великим супроводом і всіма прибічниками прийшов до згаданої вище скарбниці, виносили безпомічним того, про кого було відомо, що він пізнав Божу силу. 29Цей через Божественну силу був покинутий без мови і всякої підтримуючої надії та спасіння, 30і вони благословили Господа, Який прославив Своє місце, і трохи раніше страхом і жахом сповнений храм наповнився радістю та веселістю, коли з’явився Господь Вседержитель.
31Швидко ж деякі з друзів Іліодора благали Онію прикликати Всевишнього і дарувати життя тому, хто повністю лежав при останньому подиху. 32Первосвященик, побоюючись, аби часом не подумав цар, що якийсь злий вчинок проти Іліодора був здійснений юдеями, приніс жертву за спасіння чоловіка. 33А коли первосвященик чинив надолуження, ці молодці знову з’явилися Іліодорові, одягнені в той же одяг, і, ставши, сказали: Віддай велику хвалу первосвященикові Онії, бо через нього Господь дарує тобі життя. 34Ти ж, уражений з неба, сповісти всім величну Божу силу! А сказавши це, вони стали невидимі.
35Іліодор, принісши жертву Господу й помолившись великими молитвами до Того, Хто дав жити, і, гостинно прийнявши Онію, повернувся до царя. 36Він свідчив усім, що очима бачив діла великого Бога. 37А коли цар запитав Іліодора, хто надається, щоби ще раз послати в Єрусалим, то він сказав: 38Якщо маєш якогось ворога чи зрадника, пошли його туди, і приймеш його вбитим, коли ж врятується, то через те, що на місці справді є якась Божа сила. 39Адже Він, маючи небесну оселю, є оборонцем і помічником тому місцю, а тих, що приходять чинити зло, вигублюючи, вигублює. 40Отже, щодо Іліодора і збереження скарбниці, усе відбулося таким чином.
