1Неман, командувач армії Сирії, був великим чоловіком перед своїм володарем і гідною подиву особою, бо через нього Господь дав спасіння Сирії. І чоловік був наділений силою, та прокажений. 2І вийшли легкоозброєні сирійці, і полонили малу дівчину із землі Ізраїля, і вона була перед жінкою Немана. 3Вона ж сказала своїй пані: Якби мій володар був перед Божим пророком, який в Самарії, тоді він очистив би його від його прокази. 4І вона ввійшла, і сповістила своєму володареві, кажучи: Так і так сказала дівчина, яка із землі Ізраїля. 5І промовив цар Сирії до Немана: Давай, іди, я пошлю листа до царя Ізраїля.
І він пішов, і взяв у свою руку десять талантів срібла і шість тисяч золотих і десять змін одягу. 6Він приніс листа до царя Ізраїля, в якому говорилося: Тепер, як прийде до тебе цей лист, — ось я послав до тебе свого раба Немана, то вилікуєш його від його прокази! 7І сталося, коли цар Ізраїля прочитав листа, то роздер свій одяг і сказав: Хіба я Бог, щоб убивати чи оживляти, що цей посилає до мене, аби вилікувати чоловіка від його прокази? Бо знайте і глядіть, що цей шукає зачіпки проти мене!
8І сталося, коли Елісей почув, що цар Ізраїля роздер свій одяг, то послав до царя Ізраїля, повідомляючи: Навіщо ти роздер твій одяг? Нехай прийде до мене Неман і нехай дізнається, що є пророк в Ізраїлі! 9І прибув Неман на коні й колісниці, і став перед дверми дому Елісея. 10А Елісей послав до нього посланця, кажучи: Пішовши, помийся сім разів у Йордані, і тобі повернеться твоє тіло, і очистишся. 11І розгнівався Неман, пішов і сказав: Ось, сказав я собі, що він вийде до мене, стане, закличе Іменем свого Бога і покладе свою руку на місце, і проказа відійде. 12Хіба Авана і Фарфар, ріки Дамаску, не кращі від Йордану і всіх вод Ізраїля? Чи, пішовши, не помиюся в них — і очищуся? І він повернувся, і в гніві відійшов. 13Та його раби підійшли і сказали йому: Якщо б пророк сказав тобі велике діло, чи ти не вчинив би? А він тільки сказав тобі: Помийся та очистися! 14І Неман пішов, помився в Йордані сім разів за словом Елісея, і його тіло стало знову, як тіло малої дитини, і він очистився.
15Він повернувся до Елісея, сам і весь його загін, прийшов, став і сказав: Ось я пізнав, що немає Бога в усій землі, але хіба в Ізраїлі! Тепер же візьми благословення у твого раба. 16Та Елісей сказав: Нехай живе Господь, в Якого я стою перед Ним, — я не візьму! І тиснув на нього, щоб прийняв, і не послухав. 17І сказав Неман: Якщо ні, нехай дасться твоєму рабові вантаж пари ослів, і ти мені даси червоної землі, бо більше не зробить твій раб всепалення і жертви іншим богам, але тільки одному Господу. 18І Господь буде милостивим до твого раба, коли мій володар входитиме в дім Реммана, щоб поклонитися йому, і спочиватиме на моїй руці, тож поклонюся в домі Реммана, коли він поклонятиметься в домі Реммана, і Господь простить твоєму рабові за такий вчинок. 19І промовив Елісей до Немана: Іди в мирі! І той відійшов від нього на коротку відстань шляху.
20І сказав Ґіезій, слуга Елісея: Ось мій володар пощадив цього Немана, сирійця, щоб не взяти з його руки те, що він приніс. Нехай живе Господь, хіба не побіжу за ним і візьму щось в нього. 21Ґіезій погнався за Неманом, і побачив його Неман, як він біг за ним, і повернувся з колісниці назустріч йому. 22Той же сказав: Мир! Мій володар послав мене, кажучи: Ось тепер прийшли до мене два молодці з гори Єфрема, із синів-пророків. Тож дай їм талант срібла і дві зміни одягу. 23А Неман сказав: Візьми два таланти срібла! І той узяв їх у два мішки та дві зміни одягу, і дав двом своїм слугам, і вони понесли перед ним. 24Вони прийшли в сутінки, і він узяв з їхніх рук і поклав у домі, а мужів відіслав.
25Він прийшов і став перед своїм володарем. А Елісей його запитав: Звідки ти, Ґіезіє? Твій раб не ходив ні сюди, ні туди, — відповів Ґіезій. 26Та Елісей сказав йому: Хіба не пішло з тобою моє серце, коли чоловік з колісниці повернувся тобі назустріч? Тепер ти взяв срібло, тепер ти взяв одяг і придбаєш за них городи, оливкові сади, виноградники, вівці, воли, а також рабів і рабинь. 27Та проказа Немана приліпиться до тебе і до твоїх нащадків навіки! І він вийшов з-перед нього, прокажений, наче сніг.