1І сталося, коли мій син увійшов до свого покою, то впав і помер. 2І ми погасили всі світильники, і всі мої громадяни встали, щоб мене потішити, і я спочила аж до другого дня, аж до ночі. 3І сталося, коли всі перестали мене потішати, думали, що я заспокоїлася, то я встала вночі й втекла, і прийшла, як і бачиш, на це поле. 4І думаю вже не повернутися до міста, але тут залишитись, і не їстиму, і не питиму, але буду безперестанно плакати і постити, доки не помру. 5І полишив я ще роздуми, якими я займався, і я відповів їй зі злістю, і сказав: 6Найнерозумніша з усіх жінок, хіба не бачиш нашого смутку і того, що з нами трапилося? 7Тому що Сіон, мати нас усіх, смутком засмучена і впокоренням упокорена. Плачте сильно 8і тепер, оскільки всі плачемо, і сумні будьте, оскільки всі сумні. Ти ж засмутилася за одного сина.
9Але запитай землю, і нехай тобі скаже, тому що вона та, що має оплакувати стільки живих, що народилися. 10І з неї на початку всі народилися, й інші прийдуть, і ось майже всі йдуть у погибель, і безліч їх — на вигублення. 11Тож хто має більше плакати, хіба не ця, що втратила таку велику кількість, радше, ніж ти, що плачеш за одного? Якщо ж скажеш мені, 12що мій плач не є подібний до плачу землі, тому що я втратила плід мого лона, який я породила зі смутком і народила в болях, 13а земля — за шляхом землі — відійшла та безліч, що на ній присутня, як і прийшла, то я тобі скажу: 14Як ти породила з болем, так і земля на початку дала свій плід — людину — Тому, Хто її вчинив. 15Отже, тепер затримай при тобі той твій біль і сильно зноси ті випадки, що з тобою трапилися. 16Адже якщо справедливими вважаєш Божі рішення, то одержиш у свій час твого сина, і будеш хвалена між жінками. 17Отже, увійди до міста до твого мужа. А вона мені сказала: 18Не зроблю і не ввійду в місто, але тут помру.
19І я ще продовжував говорити їй, кажучи: 20Не чини цього слова, але дай переконатися, яке-бо падіння Сіону — і дай потішитися в стражданні Єрусалиму. 21Адже бачиш, що наші святощі опустілими оставлені, і наш престол знищений, і наша святиня знищена, 22і наш псалтир упокорений, і наша пісня замовкла, і наша радість відпущена, і світло нашого світильника погашене, і ковчег нашого завіту пограбований, і наші святощі знищені, і ім’я, яке названо над нами, майже опоганене, і наші діти зазнали впокорення, і наші священики спалені, наші левіти пішли в полон, наші дівчата збезчещені, наші жінки потерпіли насилля, наші праведні схоплені, наші діти видані, наші молоді стали рабами, а наші сильні стали безсильними.
23І те, що найбільше з усього, знак Сіону, тому що позбавлений є тепер своєї слави і переданий у руки тих, що нас зненавиділи. 24Отже, ти відкинь твій великий смуток і відклади від тебе безліч болів, щоб до тебе милосердним був Сильний, і спокій зробив тобі Всевишній — спокій від трудів. 25І сталося, коли говорив я до неї, і ось її обличчя раптово сильно засяяло, і образ її обличчя ставав блискучим, так що я також дуже її злякався і думав, що це могло би бути. 26І ось раптово вона подала великий звук голосу, сповнений страху, щоб порушилася земля від звуку. І я побачив, 27і ось більше жінка мені не являлася, але місто будувалося і показувалося місце з великими основами.
І я злякався, і закликав великим голосом, і сказав: 28Де є ангел Уріїл, який на початку прийшов до мене? Тому що він зробив, щоб я прийшов до цього великого жаху розуму, і мій кінець був у тлінні, моя ж молитва — у погорду. 29І коли я це говорив, і ось прийшов до мене ангел, який на початку приходив до мене і мене побачив, 30і ось я був поставлений, як мертвий, і мій розум був відчужений, і він тримав мою правицю, і мене потішив, і поставив мене на мої ноги, і сказав мені: 31Що з тобою є, і чому ти замішався, і чому стурбувався твій розум і чуття твого серця? І я сказав: 32Тому що, оставляючи, ти мене залишив. Я ж учинив за твоїми словами, і я вийшов у поле, і ось я побачив і бачу те, про що не можу розповісти. І він сказав мені: 33Стань, як чоловік, і я тебе повчу. І я сказав: 34Говори, мій пане, тільки не покинь мене, щоб не даром я помер, 35тому що я побачив те, чого я не знав, і чую те, чого не знаю! 36Але чи моє відчуття помиляється, і моя душа бачить сон? 37Тож тепер благаю тебе, щоб ти показав твоєму слузі про цей жах. І він мені відповів, і сказав: 38Послухай мене, і навчу тебе, і скажу тобі про те, чого боїшся, тому що Всевишній об’явив тобі багато таємниць. 39Я побачив твою просту дорогу, бо ти безперестанно сумував за твій народ, і ти дуже плакав за Сіон.
40Це є роз’яснення видіння: Жінка, яка тобі з’явилася перед коротким часом, 41яку ти побачив, що вона плакала, і ти почав її потішати, 42а тепер вже не бачиш вигляду жінки, але тобі з’явилося місто, яке будували. 43І вона розповідала тобі про випадок свого сина, це розв’язка: 44ця жінка, яку ти побачив, це є Сіон, який тепер бачиш як збудоване місто. 45І коли сказала тобі, що вона була неплідною тридцять років, тому що були три тисячі років вікові, коли в ньому ще не було принесеної жертви. 46І сталося, що після трьох років Соломон збудував місто і приніс жертви. Тоді було, коли вона неплідна породила сина. 47І те, що вона тобі сказала, що «я годувала його з трудом», це було житло Єрусалима. 48І коли тобі сказала, що «мій син, прийшовши до свого покою, помер, і трапилося йому падіння», це було те, що сталося знищення Єрусалима. 49І ось ти побачив її подобу, як оплакує сина, і ти почав її потішати в тому, що трапилося. Це було тобі до об’явлення.
50І тепер, Всевишній, бачачи, що ти засмучений душею, і що з усього серця терпиш за неї, показав тобі світлість її слави і вродливість її краси. 51Тому-то сказав я тобі, щоб ти залишався в полі, де немає збудованого дому. 52Адже я знав, що Всевишній починав тобі це показувати. 53Тому-то я тобі сказав, щоб ти пішов у поле, де немає основи будови, 54бо не зможе діло людської будови встоятися на місці, де починало показуватися місто Всевишнього. 55Ти ж не бійся, і хай не злякається твоє серце, але ввійди і поглянь на красу чи величність будівлі, скільки здатний ти бачити видінням очей. 56І після цього почуєш, скільки може чути слух твоїх вух. 57Адже ти блаженний понад багатьох, і ти покликаний Всевишнім, як нечисленні. 58До ночі, яка буде завтра, залишишся тут, 59і Всевишній покаже тобі ті видіння снів, які зробить Всевишній тим, що живуть на землі в останні дні. 60І тієї ночі, і другої я спав, як він мені й сказав.
