1І сталося, коли Самуїл зістарився, то поставив своїх синів суддями для Ізраїля. 2Ось імена його синів: первородний Йоіл, а ім’я другого — Авія, судді у Версавії. 3Та його сини не пішли його дорогою, а схилилися до хабара, приймали дари і відступили від праведності.
4І мужі ізраїльські зібралися і прийшли до Самуїла в Арматаїм, 5кажучи йому: Ось ти зістарився, а твої сини не ходять твоєю дорогою. Тож постав тепер над нами царя, щоб нас судив, — так, як і в інших народів! 6І це слово видалося поганим в очах Самуїла, коли сказали: Дай нам царя, щоб нас судив! Тож Самуїл помолився до Господа. 7А Господь сказав Самуїлові: Послухайся голосу народу, — так, як тобі говорять, бо не тебе зневажили, але Мене вони зневажили, щоб Я не царював над ними! 8Згідно з усіма ділами, які вчинили Мені від того дня, коли Я їх вивів з Єгипту, аж до цього дня, — вони залишили Мене і служили іншим богам, — так і тобі вони чинять. 9Тепер же послухайся їхнього голосу. Тільки обов’язково повідом їм, — ти сповістиш їм правила царя, який царюватиме над ними!
10І Самуїл передав усі Господні слова народові, які просили в нього царя, 11і сказав: Це буде правило царя, який царюватиме над вами: Ваших синів він візьме і поставить їх на свої колісниці та на своїх коней, і бігатимуть перед його колісницями; 12і він поставить їх собі тисячниками, сотниками та женцями свого жнива і збирачами свого винограду, і щоб виготовляли його воєнне знаряддя і знаряддя його колісниць. 13І візьме ваших дочок виготовляти парфуми, за кухарок і за пекарок, 14а ваші поля, ваші виноградники і ваші добрі оливкові сади візьме і дасть своїм рабам. 15На ваше насіння і на ваші виноградники накладе десятину і дасть своїм євнухам і своїм рабам. 16Тож ваші раби, ваші рабині, ваші добрі стада та ваші осли забере і візьме десятину на свої справи, 17і на ваші стада накладе десятину, і ви будете йому рабами. 18І в той день ви закличете з-перед обличчя вашого царя, якого ви собі вибрали, та Господь не вислухає вас у ті дні, бо ви самі собі обрали царя!
19Однак народ не бажав послухатися Самуїла, і вони сказали йому: Ні, але нехай над нами буде цар! 20І ми будемо такими, як і всі народи, і наш цар судитиме нас, виходитиме перед нами і воюватиме нашу війну! 21І Самуїл вислухав усі слова народу, і промовляв їх до Господніх вух. 22А Господь сказав Самуїлові: Послухайся їхнього голосу і постав їм царя! І Самуїл промовив до ізраїльських мужів: Нехай кожний піде до свого міста!
