1Давидові дали знати, повідомляючи: Ось филистимці воюють проти Кеїли, і вони грабують, і топчуть плоди. 2І Давид звернувся до Господа, запитуючи: Чи піти і побити цих филистимців? А Господь сказав: Іди і поб’єш цих филистимців, і спасеш Кеїлу! 3І сказали йому мужі Давида: Ось ми тут в Юдеї боїмося, і як буде, коли підемо до Кеїли? Чи вийдемо за здобиччю филистимців? 4І продовжував Давид далі запитувати в Господа, і Господь йому відповів. Устань і йди до Кеїли, — сказав Він йому, — бо Я передаю филистимців у твої руки! 5І Давид і мужі, які з ним, пішли до Кеїли, і воювали проти филистимців, і вони втекли з-перед нього, і він захопив їхню худобу, і розгромив їх великою поразою, і Давид спас тих, які жили в Кеїлі. 6І сталося, коли втікав Авіятар, син Авімелеха, до Давида, то він зайшов з Давидом до Кеїли, маючи ефод у своїй руці.
7І сповістили Саулові, що Давид прибув до Кеїли. А Саул сказав: Продав його Бог у мої руки, бо він замкнувся, увійшовши до міста з брамами і засувами. 8І Саул дав вказівку всьому народові вийти на війну до Кеїли, оточити Давида і його мужів. 9І Давид довідався, що Саул не стримався, щоб не відповісти злом проти нього, і Давид сказав Авіятарові, священикові: Принеси Господній ефод! 10Господи, Боже Ізраїля, — промовив Давид, — Твій раб добре чув, що Саул бажає прийти до Кеїли, щоб знищити місто через мене. 11Чи місто буде замкненим і чи тепер прийде Саул, як і почув Твій раб? Господи, Боже Ізраїля, сповісти Твоєму рабові! І Господь сказав: Буде замкненим! 13Тож Давид і мужі, котрі були з ним, якихось чотириста чоловік, піднялися і вийшли з Кеїли, і йшли, куди пішли. І сповістили Саулові, що Давид врятувався з Кеїли, і він приготувався вийти.
14І Давид зупинився в пустелі в Масеремі серед ущелин, і перебував у пустелі на горі Зіф у сухій землі. А Саул шукав його всі дні, та не передав його Господь йому в руки. 15І дізнався Давид, що Саул вийшов шукати Давида. А Давид перебував на сухій горі в Новому Зіфі. 16І Йонатан, син Саула, устав і пішов до Давида до Нового, і зміцнив його руки в Господі. 17І він сказав йому: Не бійся, бо тебе не знайде рука мого батька, Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі за другого. А мій батько Саул це знає. 18І обидва склали завіт перед Господом. І Давид залишався в Новому, а Йонатан пішов до свого дому.
19Із сухої землі до Саула на узгір’я прийшли зіфейці, кажучи: Чи ось Давид не заховався від нас в Мессарі, у місцях в Новому, на узгір’ї Ехели, що з правого боку Єссемуна? 20І тепер усе, що до душі царя — спуститися, нехай спуститься до нас, — вони замкнули його в руки царя! 21А Саул сказав їм: Благословенні ви Господом, бо ви за мною побивалися. 22Ідіть же, ще підготовте, і розізнайте його місце, де буде його нога! Швидко, там де ви сказали, щоб часом не схитрував! 23Тож роздивіться і розізнайте — і ми підемо з вами! І буде, якщо він є на землі, то розшукаю його в усіх тисячах Юди! 24І піднялися зіфейці, і пішли перед Саулом. А Давид і його люди були в пустелі Маана, на заході, з правого боку Єссемуна.
25Тож Саул і його люди пішли шукати його. І сповістили Давидові, і він спустився до скали, що в пустелі Маани. А Саул дізнався про це, і погнався за Давидом до пустелі Маан. 26Саул і його люди йшли по цій частині гори, а Давид і його люди були на тій частині гори. І Давид ховався, щоб уникнути особистої зустрічі з Саулом, та Саул і його люди напали на Давида і його людей, щоби схопити їх. 27Та до Саула прийшов вісник, кажучи: Поквапся і йди, бо филистимці напали на нашу землю! 28Тож Саул повернувся від переслідування Давида і виступив назустріч филистимцям. Через це названо те місце Поділений камінь.
