1І Йонатан побачив, що йому час сприяє, і вибрав мужів, і послав до Риму, щоб поставити і відновити з ними дружбу. 2І до Спартіяти та інших місць він послав подібне послання. 3І пішли до Риму, і ввійшли до булевтерія, і сказали: Священик Йонатан і юдейський народ послали нас відновити нам дружбу і союз згідно з попереднім. 4І дали їм листи до них за місцем, щоб послали їх у землю Юди з миром.
5Ось це — відпис листів, які написав Йонатан до спартіятів: 6Йонатан первосвященик, старійшина народу, священики і решта юдейського народу братам-спартіятам, радіти! 7Ще раніше були послані листи до Онія, первосвященика, від Арея, що царював у вас, бо ви є нашими братами, як і вказує лист. 8І Оній прийняв посланого чоловіка славно, і взяв листи, в яких говорилося про союз і дружбу. 9Тож і ми, не потребуючи цих, бо маємо потіху — святі книги, що в наших руках, 10ми намагалися послати до вас, щоб відновити братерство і дружбу, аби вас не відчужити. Адже багато часу минуло, відколи ви до нас послали. 11Отже, ми в кожному часі безперервно у святах та інших відповідних днях згадуємо вас у жертвах, які ми приносимо, і в молитвах, як належиться і годиться згадувати братів. 12Радіємо ж вашою славою. 13А нас оточили численні журби і численні війни, і проти нас воювали царі, що довкола нас. 14Але ми не бажали докучати вам та іншим союзникам і нашим друзям у цих війнах. 15Адже ми маємо з неба допомогу, що нам допомагає, і ми врятувалися від наших ворогів, і наші вороги були впокорені. 16Отже ми обрали Нуминія, сина Антіоха, і Антипатра, сина Ясона, і ми послали до римлян, щоб відновити з ними дружбу і попередній союз. 17І ми заповіли їм і до вас піти, поцілувати вас і віддати вам від нас листи про відновлення і наше братерство. 18Тепер же добре зробите, коли нам на це відповісте.
19А це відпис листів, які вони послали до Онія: 20Арей, цар спартіятів, Онії, великому священикові, радіти! 21Знайдено в писанні про спартіятів і юдеїв, що вони є братами, і що є з роду Авраама. 22І тепер, відколи ми про це довідалися, добре вчините, коли напишете нам про ваш мир, 23і ми ж вам написали: Ваша худоба і ваше майно — наше, а наше є ваше. Тож ми заповіли, щоб сповістили вам про це.
24І почув Йонатан, що володарі Димитрія послали з великою силою, більшою за попередню, щоб воювати з ним. 25І він піднявся з Єрусалима і зустрів їх в околиці Аматіта. Бо він не дав їм часу ввійти до його країни. 26І він послав розвідників до їхнього табору, і вони повернулися і сповістили йому, що вночі й таким чином готуються напасти на них. 27А коли зайшло сонце, Йонатан заповів тим, що з ним, не спати і бути при зброї, щоб приготуватись до битви впродовж усієї ночі, і поставив передовий пост довкола табору. 28А вороги почули, що приготувався Йонатан, і ті, що з ним, до битви, і перелякалися, і жахнулися своїм серцем, і запалили вогні у своєму таборі. 29А Йонатан і ті, що з ним, не взнали аж до ранку, бо бачили світильники, що горіли. 30І погнався Йонатан за ними, та не захопив їх, бо вони перейшли ріку Елевтерій.
31І відхилився Йонатан до Аравів, що звалися Завадеї, побив їх і взяв їхню здобич. 32І, осідлавши коня, прибув до Дамаску і проходив усю країну. 33І Симон вийшов і пройшов аж до Аскалона і до близьких твердинь, і відхилився до Йоппії та її захопив. 34Бо він почув, що бажають передати твердиню тим, що з Димитрієм. І він там розмістив військову частину, щоб її стерегли. 35І Йонатан повернувся, і зібрав старійшин народу, і вчинив з ними раду, щоби збудувати твердині в Юдеї 36і підвищити стіни Єрусалима та сильно піднести висоту між твердинею і містом, аби її відділити від міста, щоб вона була окремою, щоб не купували і не продавали. 37І зібралися будувати місто, та впав мур біля потоку, що зі сходу, і він приготував те, що звалося Хафената. 38І Симон збудував Адіду в Сефилі, укріпив її і поставив брами та засуви. 39І Трифон бажав царювати в Азії, і покласти діадему, і простягнути руку на царя Антіоха. 40Та він остерігався, щоби часом йому не перешкодив Йонатан, і аби часом не воював проти нього, і шукав спосіб, аби його схопити, щоб убити. Тож він, піднявшись, пішов до Ветсана.
41А Йонатан вийшов йому назустріч із сорока тисячами вибраних до лав чоловік, і прийшов до Ветсана. 42Трифон побачив, що він є з великою силою, і не зважився простягнути на нього руки. 43І прийняв його славно, і представив його всім своїм друзям, дав йому дари і заповів своїм друзям та своїм силам, щоб слухалися його, як його самого. 44І він сказав Йонатанові: Навіщо ти потрудив увесь цей народ, коли не налягає на нас війна? 45Тож тепер пошли їх до їхніх домів, а вибери собі декілька мужів, які будуть з тобою, і йди зі мною до Птолемаїди, і я тобі передам її і решту твердинь, інші сили і все, що на потребу, і, повернувшись, підемо. Адже через це я прийшов.
46І він, повіривши йому, зробив так, як той сказав, і відіслав сили, і вони повернулись у землю Юди. 47А він залишив із собою три тисячі мужів, з яких дві тисячі покинув у Галилеї, а тисяча пішла з ним. 48Коли ж Йонатан увійшов до Птолемаїди, то птолемейці замкнули брами і схопили його і всіх, що ввійшли з ним, убили мечем. 49І Трифон послав сили та кінноту до Галилеї та на велику рівнину, щоб вигубити всіх, що з Йонатаном. 50А вони довідалися, що він був схоплений, і загинув він і ті, що з ним, і підбадьорили себе, і пішли разом, готові до бою. 51І ті, що гналися, побачили, що це за душу свою, і вони повернулися. 52І всі пішли з миром у землю Юди, та оплакали Йонатана і тих, що з ним, і дуже злякалися. І весь Ізраїль оплакав великим плачем.
53І всі народи, що довкола, намагалися їх вигубити, бо сказали: Не мають володаря і помічника. Тож тепер воюватимемо проти них і вигубимо з-поміж людей пам’ять про них!
