1 Народ приносив у жертву ладан на високих місцях, бо не був збудований дім Імені Господа аж до того часу. 3І Соломон полюбив Господа, щоб ходити згідно з настановами Давида, свого батька, однак і він приносив жертви та кадив на висотах. 4Якось він піднявся і пішов у Ґаваон, щоб там приносити жертви, бо те місце найвище і величне. І Соломон приніс тисячу всепалень на жертовнику в Ґаваоні.
5Там Соломонові уві сні вночі з’явився Господь. І Господь промовив до Соломона: Попроси для себе якесь прохання. 6А Соломон сказав: Ти вчинив велике милосердя з Твоїм рабом Давидом, моїм батьком, оскільки прожив перед Тобою в правді, у справедливості й в простоті серця з Тобою, і Ти зберіг йому це велике милосердя, щоб дати його сина на його престолі до цього дня. 7А тепер, Господи, Боже мій, Ти поставив Твого раба на місце Давида, мого батька, а я, малий хлопчина, не пізнав мого виходу і мого входу! 8Твій раб посеред Твого народу, який Ти вибрав, численного народу, якого не можна порахувати. 9Ти даси Твоєму рабові серце слухати і розсуджувати Твій народ у справедливості, пізнавати між добром і злом. Адже хто зможе судити цей Твій тяжкий народ?
10І було до вподоби перед Господом, що Соломон попросив саме цього, 11і Господь промовив до нього: Через те, що ти в Мене попросив саме цього, а не попросив собі багато днів, не попросив багатства і не попросив душі твоїх ворогів, але попросив собі розуму, щоб вислухати суд, 12тому Я вчинив за твоїм словом! Ось Я дав тобі розумне і мудре серце, — такого, як ти, не було перед тобою і після тебе не повстане подібного до тебе. 13І все те, чого ти не просив, Я також дав тобі, — багатство і славу, так що не було між царями людини, подібної до тебе! 14І якщо ходитимеш Моєю дорогою, щоби дотримуватися Моїх заповідей і Моїх настанов, — так, як ходив Давид, твій батько, — то Я продовжу час твого життя.
15І Соломон пробудився, і це був сон. І він устав, прийшов у Єрусалим і став перед жертовником, що перед входом до ковчега Господнього завіту в Сіоні, приніс всепалення, звершив мирні жертви і влаштував собі та всім своїм слугам великий бенкет.
16Тоді з’явилися дві жінки-блудниці перед царем і стали перед ним. 17І сказала одна жінка: Послухай мене, володарю, я і ця жінка живемо в одному домі, і ми народили в домі. 18І сталося, що на третій день після того, як я народила, народила і ця жінка. І ми були разом, і з нами в домі, крім нас двох, немає нікого. 19Вночі ж помер син цієї жінки, коли вона заснула на ньому, 20і вона встала серед ночі, взяла мого сина з моїх рук, приклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала біля моїх грудей. 21І я встала вранці годувати мого сина, та він був мертвий. І ось вранці я його впізнала, це зовсім не був мій син, якого я народила! 22А інша жінка сказала: Зовсім не так! Мій син живий, а твій син мертвий! І вони говорили перед царем.
23І сказав їм цар: Ти кажеш: Це мій син живий, а її син — мертвий! А ти кажеш: Зовсім не так! Мій син живий, а твій син мертвий! 24Тоді цар наказав: Принесіть мені меч! І цареві принесли меч. 25Розрубайте надвоє живу дитину, яку годують, — сказав цар, — і дайте половину одній, і половину — другій! 26У відповідь жінка, син якої був живий, звернулася до царя, бо здригнулося її нутро за її сина, і вона сказала: Послухай мене, володарю, дайте дитину їй, та тільки не вбивайте її! А та сказала: Хай не буде, ані мені, ані їй, тож рубайте! 27І цар у відповідь сказав: Віддайте дитину тій, котра сказала: Дайте її їй, та тільки не вбивайте її! Це — її матір. 28І почув увесь Ізраїль цей суд, який чинив цар, і їх охопив страх перед царем, бо побачили, що Божий розум у ньому, щоб чинити заповіді.
