1Другий почав говорити, — той, що сказав про силу царя: 2О, мужі! Хіба не люди підкоряють землю і море, пануючи над усім, що в них. 3Цар же перемагає, володіє всіма і панує над ними, і все, що тільки скаже їм, слухають. 4Якщо скаже їм вести війну один проти одного, чинять. Якщо ж пошле їх на війни, ідуть і приборкують гори, стіни і вежі. 5Б’ють, б’ються і не переступають слово царя. Якщо ж переможуть, збирають для царя все, і те, що захоплять, і все інше. 6Ті, що не воюють і не б’ються, але обробляють землю, коли сіють знову, збираючи, несуть цареві. І, випереджаючи один одного, приносять данину цареві. 7І він є сам, один. Коли скаже вбити, — убивають. Сказав відпустити — відпускають. 8Сказав побити — б’ють. Сказав винищити — винищують. Сказав збудувати — будують. 9Сказав вирубати — вирубують. Сказав насадити — насаджують. 10І весь його народ, і сили його слухають. 11А в цьому він лягає, їсть, п’є і спить, а вони охороняють довкола нього, і кожний з них не може відійти і чинити свої діла, і не є йому неслухняними. 12О, мужі! Хіба не перемагає цар, бо так його слухаються! І замовк.
13А третій, що сказав про жінку і правду, — це Зоровавель, — він почав говорити: 14Мужі! Хіба не великий цар, і люди численні, і вино перемагає, хто ж той, що володіє ними, чи хто панує над ними, хіба не жінки? 15Жінки породили царя і весь народ, який панує над морем і землею. 16І з них вийшли, і вони вигодували їх, тих, що насадили виноградники, з яких твориться вино. 17Вони виробляють одяг людям, вони роблять славу чоловікам, і чоловіки не можуть бути без жінок. 18Якщо ж зберуть золото, срібло і всяку гарну річ, і бачать одну гарну на вигляд і красиву жінку 19і, залишивши все це, споглядають на неї і з відкритими устами дивляться на неї, і всі її жадають більше за золото, срібло і всяку гарну річ. 20Чоловік залишає свого батька, який його вигодував, і власну країну, і пристає до власної жінки, 21і з жінкою зоставляє душу, і не пам’ятає ані батька, ані матір, ані країну. 22Тому потрібно, аби ви пізнали, що жінки панують над вами. Чи не терпите болі й трудитеся, і все даєте, і приносите жінкам? 23Чоловік бере свій меч і виходить, щоб іти в дорогу, чинити розбій, красти і плисти морем і ріками. 24І бачить лева, і в темряву йде, і коли вкраде, учинить розбій і пограбує, та відносить улюбленій. 25Чоловік більше любить власну жінку, ніж батька і матір. 26І численні стали безумними власним розумом через жінок, і через них вони стали рабами, 27численні загинули, були вбиті й згрішили через жінок. 28Тож тепер невже не вірите мені? Хіба цар не могутній своєю владою? Чи не всі країни бояться доторкнутися до нього. 29Я бачив його і Апамину, дочку подивугідного Вартака, наложницю царя, що сиділа по правиці царя, 30брала вінець з голови царя і клала на свою, і по щоці лівицею вдарила царя. 31І при цьому цар, відкривши уста, глядів на неї. І коли засміється до нього, він сміється. Коли ж розгнівається на нього, він її потішає, щоб її примирити. 32О, мужі! Хіба не сильні жінки, коли так чинять?
33І тоді цар і вельможі поглянули один на одного. 34І він почав говорити про правду: Мужі, хіба не сильні жінки? Велика земля, високе небо і швидке в бігу сонце, бо повертається довкола неба і знову біжить на своє місце в один день. 35Чи не великий Той, що це робить? І велика, і сильна в усьому правда! 36Уся земля правду кличе, і небо її благословить, усі діла трясуться і тремтять, і немає з нею нічого неправедного. 37Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, неправедні всі людські сини, неправедні всі їхні діла, ці всі. І немає в них правди, і в їхній неправедності гинуть. 38Правда ж перебуває, зміцнюється навіки, живе і міцнішає навіки-віків. 39І не вміє зглядатися на обличчя, ні приймати дари, але творить праведне з усього неправедного і поганого. І всім до вподоби її діла, і немає в її суді нічого неправедного. 40Її сила, царство, влада і велич усіх віків. Благословенний Бог правди. 41Він перестав говорити. І тоді весь народ закричав, і тоді сказали: Велика правда, і вона перемагає.
42Тоді цар сказав йому: Попроси, що хочеш, більше від написаного, і дамо тобі, оскільки ти виявився наймудрішим. Тож сядеш поблизу мене і назвешся моєю родиною. 43Тоді він сказав цареві: Згадай молитву, якою я помолився, щоби збудувати Єрусалим, у день, коли ти прийняв твоє царство, 44і щоб відіслати весь посуд, забраний з Єрусалима, який відлучив Кир, коли обіцяв вигубити Вавилон, і обіцяв відіслати туди. 45Ти обіцяв збудувати храм, який спалили ідумейці, коли спустошено Юдею халдеями. 46Тепер це є те, про що тебе прошу, пане царю, і що молю в тебе, і це відповідає твоїй величності. Тож благаю, щоб ти виконав обітницю, яку ти з уст твоїх обіцяв зробити Цареві неба.
47Тоді цар Дарій, уставши, поцілував його і написав йому листи до всіх економів, намісників, воєвод і сатрапів, щоб провели його і тих, що з ним, усіх, що йдуть будувати Єрусалим. 48І написав листи до всіх намісників у Долині Сирії, Фінікії і тим, що в Лівані, щоб приносили кедрове дерево з Лівану до Єрусалима, і щоб з ним збудували місто. 49І написав усім юдеям про свободу, тим, що йдуть із царства до Юдеї, аби кожний сильний, сатрап, намісник і економ не приходив до їхніх дверей, 50і кожна околиця, яку тримають, щоб була їм без податку, і щоб ідумейці залишили юдейські села, які утримують, 51і на будування святині дали на рік двадцять талантів, поки будується, 52і десять талантів на рік на жертовник, щоб підтримувати всепалення кожного дня, щоби, згідно із заповіддю, приносити сімнадцять всепалень, 53і щоби була свобода для всіх, хто приходить з Вавилону будувати місто, для них, їхніх дітей і всіх священиків, що приходять. 54Написав же і про утримання, і священний одяг, що в ньому служитимуть. 55І написав, щоб дати левітам утримання аж до того дня, коли закінчиться будова дому та Єрусалима, 56і написав про всіх сторожів міста, щоб дати їм жереб і утримання. 57І відіслав увесь посуд, який вилучив Кир з Вавилону. І все, що Кир сказав зробити, він заповів зробити і відіслати до Єрусалима.
58Коли молодець вийшов, піднявши обличчя до неба перед Єрусалимом, він поблагословив Царя неба, кажучи: 59Від Тебе перемога, від Тебе мудрість і Твоя слава, а я твій раб. 60Благословенний Ти, що дав мені мудрість. І Тобі визнаюся, Володарю батьків. 61І він взяв листи, вийшов до Вавилону і сповістив усім своїм братам. 62Вони поблагословили Бога своїх батьків, бо Він дав їм свободу і відпущення, 63щоб піти і збудувати Єрусалим і храм, де на ньому дано Його Ім’я. І вони святкували сім днів з музикою і радістю.
