1О, якби ти, мій коханий, був тим, хто ссав груди моєї матері. Знайшовши тебе ззовні, я цілувала б тебе, і ніхто не зневажав би мене. 2Обійму тебе, введу тебе в дім моєї матері й до покою тієї, яка мене зачала. Напою тебе вином з ароматними травами, із соку моїх гранатових яблук. 3Його лівиця — під моєю головою, а його правиця мене обійматиме. 4Я благала вас, дочки Єрусалима, силами і міццю поля, щоб ви не підняли і щоб не розбудили любов, аж доки не забажає.
5Хто вона, котра виходить у білому, опираючись на свого коханого? Я тебе розбудив під яблунею. Там тебе привела на світ твоя матір, там тебе привела на світ та, яка тебе породила. 6Поклади мене, як печать на твоєму серці, як печать на твоєму плечі. Адже любов сильна, як смерть, ревнощі тверді, як ад, її іскри — вогняні іскри — її полум’я. 7Велика вода не зможе загасити любові, і ріки її не затоплять. Якщо хтось віддаватиме все своє майно за любов, ним тільки погордують!
8Наша сестра маленька і не має грудей. Що зробимо для нашої сестри в день, коли тільки заговорять про неї? 9Була б вона стіною, то збудували б на ній срібні башти, а була б вона брамами, то розписали б на ній кедрові дошки. 10Я — мур, і мої груди, немов башти. Я була в його очах, як та, котра знаходить мир.
11У Соломона у Вееламоні був виноградник. Він дав свій виноградник сторожам, кожний мав принести з його плоду тисячу срібних. 12Мій виноградник, саме мій, переді мною. Тисяча тобі, Соломоне, і двісті тим, які стережуть його плід. 13Ти сидиш в садах, і приятелі слухають твій голос. Дай мені тебе почути. 14Біжи, мій коханий, і уподібнися до сарни чи молодого оленя на горах ароматів!
