1Сину, зберігай мої слова, заповіді мої заховай біля себе.
1aСину, шануй Господа, і будеш сильним; окрім Нього, не бійся нікого.
2Зберігай мої заповіді та мої повчання — як зіницю ока, і будеш жити.
3Нав’яжи їх на свої пальці, напиши на скрижалі свого серця.
4Назви мудрість своєю сестрою, а розум зроби своїм приятелем,
5щоб оберігала тебе від чужої і грішної жінки, коли вона закидає тебе ніжними словами.
6Якось з вікна свого дому, виглянувши на дорогу,
7вона побачила його — юнака з нерозумних підлітків, в якого немає розуму.
8Він проходив через перехрестя вулиць біля її дому,
9розмовляв у вечірніх сутінках, коли вже запанував нічний спокій, і настала темрява.
10А жінка його зустрічає — у неї вигляд повії, і поводиться так, щоб затрепетали серця молодих.
11Вона принадна і розпусна, її ноги не мають спочинку вдома.
12Певний час вона крутиться надворі, а деякий час вона чатує на дорогах, — на кожному перехресті.
13Тоді, спіймавши, вона його поцілувала і з безсоромним обличчям заговорила до нього:
14У мене — мирна жертва, сьогодні я виконую свої обітниці.
15Тому, жадаючи твого обличчя, я вийшла тобі назустріч, — і я тебе знайшла.
16Своє ліжко я застелила простиралами і вкрила єгипетськими килимами.
17Я покропила своє ліжко шафраном, а мій дім — корицею.
18Заходь, і будемо насолоджуватися любов’ю аж до ранку, — давай повністю віддамося коханню,
19бо мого чоловіка немає вдома, подався він у далеку дорогу,
20взявши із собою торбину з грошима. Повернеться до свого дому через багато днів!
21Звела його довгими вмовляннями, — своїми устами, наче петлею, затягла його.
22Він, не опираючись, потягся за нею, наче віл, якого ведуть на заріз, як собака на повідку,
23як олень, поранений стрілою в печінку; він поспішає в сильце, наче пташка, — не знаючи, що триває змагання за його душу.
24Тож тепер послухай мене, сину, будь уважний до слів моїх уст.
25Хай твоє серце не зверне на її дороги.
26Адже багатьох вона зранила і повалила, — не злічити тих, кого вона погубила.
27Її дім — дороги в ад, вони ведуть до покоїв смерті.
