1Хіба ти його не бачив? Хіба ти не здивувався над сказаним про нього? 2Хіба ти не побоявся, беручи до уваги те, що приготовлене Мною? Бо хто є той, котрий Мені протиставляється? 3Чи хтось стане проти Мене і встоїть, хіба не вся піднебесна Моя? 4Не мовчатиму задля нього, і слово сили помилує рівного собі. 5Хто відкриє перед його одіяння? А в складку його панцира хто ввійде? 6Хто відкриє брами його обличчя? Довкруги його зубів — страх. 7Його нутрощі — мідні щити, а його зв’язки, наче камінь смарагд. 8Один до одного пристають, і дух не пройде крізь нього. 9Людина тісно пов’язана зі своїм братом, так і вони тримаються разом і не відділяться. 10Коли він чхає, то спалахує світло, а його очі — вигляд ранньої зорі. 11З його пащі виходять палаючі світильники і викидаються вогняні жаровні. 12З його ніздрів виходить дим печі, що горить вогнем вугілля. 13Його душа — тліюче вугілля, а з його уст виходить полум’я. 14У його шиї замешкує сила, і знищення біжить перед ним. 15М’язи його тіла зліпилися. Коли поливати його, він не порушиться. 16Серце його міцне, наче камінь, воно стало, наче непорушне ковадло. 17Коли він повертається, це страх чотириногим звірам, які скачуть по землі. 18Якщо його зустрінуть списи, — нічого не зроблять піднятий спис і панцир. 19Адже він вважає залізо за полову, а мідь — за гниле дерево. 20Йому не завдасть шкоди мідний лук, а того, хто кидає каміння, він вважає за траву. 21Тростиною вважаються молоти, і він висміює махання вогнем. 22Його лежанка — гострі цвяхи, а все золото моря під ним, наче глина без міри. 23Приводить до кипіння безодню, наче мідь, він море вважає за посудину з маззю, 24а тартар безодні — за полоненого. Він вважає безодню за прохід. 25На землі немає нікого, подібного до нього, створеного, щоб ним гралися Мої ангели. 26Він бачить усе високе, і сам є царем усього, що у водах!
