1Якщо Ізраїль повернеться, — говорить Господь, — повернеться до Мене. Якщо забере свої гидоти зі своїх уст і виявлятимеш пошану до Моєї присутності, 2і даватимеш клятву: Живе Господь! — правдою на суді та праведністю, то поблагословляться в ньому народи і в ньому хвалитимуть Бога в Єрусалимі. 3Бо так говорить Господь мужам Юди і тим, хто живе в Єрусалимі: Поновіть собі землі, що лежать облогом, і не сійте на тернині. 4Обріжтеся для вашого Бога і відкиньте твердосердя вашого серця, чоловіки Юди, і ви, які живете в Єрусалимі, щоб Мій гнів не вийшов, як вогонь, і не розгорівся від присутності зла ваших задумів, і не буде того, хто погасить.
5Сповістіть в Юді, і нехай буде почуте в Єрусалимі. Скажіть: Дайте трубою знак на землі й сильно закричіть. Скажіть: Зберіться, і ввійдемо в укріплені міста! 6Піднявшись, втечіть до Сіону! Поспішайте, не стійте, бо Я наводжу з півночі зло і велике знищення! 7Зі свого лігвища вийшов лев, який нищить народи, він піднявся і вийшов зі свого місця, щоб перетворити землю в пустку, і міста будуть знищені, щоб у них не жили. 8Тому підв’яжіться мішковиною, плачте і кричіть, оскільки від вас не відвернувся Господній гнів. 9І буде, що в той день, — говорить Господь, — загине серце царя та серце володарів, і жахнуться священики, і пророки жахнуться. 10І я сказав: Ти, Який є, Володарю, Господи, невже ж Ти обманув цей народ і Єрусалим, кажучи: Буде мир! Та ось меч доторкнувся аж до їхньої душі.
11- У той час скажуть цьому народові та Єрусалимові: Дух блукання в пустелі, дорога дочки Мого народу не на чистоту, і не на святість. 12Дух наповнення прийде на мене. Тепер же я викажу на них суди. 13Ось Він вийде, як хмара, і Його колісниці, як буря, Його коні швидші за орлів. Горе нам, бо ми в біді! 14Обмий від зла твоє серце, Єрусалим, щоб ти врятувався! Аж доки в тобі будуть твої сумні думи? 15Адже голос того, хто сповіщає, прийде з Дану, і почується біда з гори Єфрема. 16Згадайте, народи: Ось вони прийшли. Сповістіть в Єрусалимі: Групи приходять із землі здалека і дали свій голос на міста Юди. 17Вони повстали на нього довкола, як ті, хто охороняє поле, бо ти Мною знехтував, — говорить Господь. 18Твої дороги і твої задуми це тобі зробили. Це твоя злоба, бо вона гірка, бо торкнулася аж твого серця. 19Мій живіт, мій живіт болить, і почуття мого серця. Тремтить моя душа, розривається моє серце, не замовкну, бо моя душа почула голос труби, крик війни. 20І клопіт знищення кличе, бо заметушилася вся земля. Раптово затривожився намет, роздерлися мої шкіряні покриття. 21Доки бачитиму втікачів, чуючи голос труб?
22Тому що володарі Мого народу Мене не знали, вони безумні й нерозумні сини. Вони мудрі чинити зло, а як чинити добро вони не пізнали! 23Я поглянув на землю, і ось — нікого, і на небо, і не було його світил. 24Я побачив гори, а вони тремтіли, і всі пагорби тряслися. 25Я поглянув, і ось не було людини, і всі небесні птахи були перелякані. 26Я побачив, і ось Кармил спустошений, і всі міста знищені вогнем перед Господом, — вони щезли від присутності гніву Його обурення.
27Так говорить Господь: Уся земля буде пустелею, але не покладу їй край. 28Нехай над цими заплаче земля, і нехай небо вгорі потемніє, бо Я сказав, і не роздумаю, Я поклявся, і не відвернуся від цього! 29Від голосу вершника і того, хто натягає лук, втекла вся країна. Залізли в печери і поховалися в гаях, і піднялися на скелі. Усяке місто залишене, людина в них не живе. 30І що ти зробиш, чи одягнешся в кармазин і прикрасишся золотою прикрасою, чи прикрасиш сурмою свої очі? Марна твоя прикраса. Тебе відкинули твої коханці, вони шукатимуть твою душу. 31Адже Я почув голос, наче тої, яка народжує, твій стогін, наче тої, хто вперше родить, голос дочки Сіону. Вона ослабне, і опустить свої руки: Горе мені, бо мене залишає моя душа задля вбитих.
