Ісаї 63

₁Хто Цей, Який прийшов з Едому, у червоних шатах з Восора, Такий величний в шатах могутності, з владою? Я говорю про праведність і суд спасіння. ₂Чому Твій одяг червоний, і Твоє вбрання, як з витисненого виноградним давилом, ₃повне вичавленого? І з народів немає зі Мною нікого, і Я їх топтав у гніві, і Я їх потоптав, як землю, і звів їхню кров у землю. ₄Бо на них прийшов день відплати, і настав рік викупу. ₅І Я поглянув — і немає помічника. І Я помітив — немає помічника. І їх визволила Моя рука, і настав Мій гнів. ₆І Я їх топтав у Моєму гніві, і Я звів їхню кров у землю!

₇Я згадав Господнє милосердя, Господню доброту в усьому, чим Господь нам віддасть. Господь — добрий суддя для дому Ізраїля, Він забезпечує нас за Своїм милосердям і за безліччю Своєї праведності. ₈Він сказав: Хіба це не Мій народ? Діти не діятимуть зрадливо! І Він став їм на спасіння ₉від усякого утиску. Не посол і не ангел, але сам Господь їх спас, тому що полюбив їх і милував їх. Він їх визволив і прийняв їх, і звеличив їх на всі дні віку.

₁₀А вони не послухалися і розгнівили Його святий Дух. І Він повернувся їм на ворожнечу, і Він воював проти них. ₁₁І він згадав вічні дні, що вивів із землі пастиря овець. Де є Той, Хто поставив у них святого Духа, ₁₂Хто вів правицею Мойсея? Де Його плече слави? Він змусив розступитися воду перед Собою, щоб зробити Собі вічне Ім’я. ₁₃Провів їх через безодню, як коня через пустелю, і вони не потомилися, — ₁₄як худобу через рівнину. Зійшов Дух від Господа і провів їх. Так Ти повів Свій народ, щоб зробити Собі славне Ім’я.

₁₅Повернися з неба і поглянь з Твого святого дому і слави. Де є Твоя ревність і Твоя сила? Де є безліч Твого милосердя і Твого співчуття, що Ти стримуєш Себе від нас? ₁₆Адже Ти — наш Отець, бо Авраам нас не пізнав, — Ізраїль нас не знав, але Ти, Господи, наш Отець! Визволи нас, — від початку на нас є Твоє Ім’я! ₁₇Чому Ти, Господи, дав нам заблукати з Твоєї дороги, твердими вчинив наші серця, щоб ми Тебе не боялися? Повернися задля Твоїх рабів, задля племен Твого спадку, ₁₈щоб ми успадкували трохи Твоєї святої гори, — наші вороги потоптали Твою святиню. ₁₉Ми стали, як на початку, коли Ти не володарював над нами, коли не називалося на нас Твоє Ім’я.

1 Якщо Ти відкриєш небо, то від Тебе гори будуть охоплені тремтінням, і вони розтануть,