1Давид недалеко відійшов від Рооса, і ось Сіва, слуга Мемфівостея, — йому назустріч, і пара навантажених ослів, а на них — двісті хлібів, сто китиць родзинок, міх вина і сто плиток фініків. 2А цар запитав у Сіви: Що це в тебе? Сіва відповів: Осли для дому царя, щоб сіли, хліби і фініки на їжу слугам, і вино, щоби пили ослабілі в пустелі. 3Далі цар сказав: Де син твого царя? А Сіва відповів цареві: Ось сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні дім Ізраїля поверне мені царство мого батька! 4І тоді цар сказав Сіві: Даю тобі все, що є Мемфівостея. А Сіва, поклонившись, сказав: Знайшов я милість у твоїх очах, мій володарю-царю!
5Коли цар Давид прийшов до Вауріма, то Звідти виходив чоловік з роду дому Саула, його ім’я — Семеї, син Ґири. Він ішов та все проклинав, 6кидаючи камінням на Давида та на всіх слуг царя Давида, а весь народ, і всі сильні були справа і зліва царя. 7Семеї говорив так, коли він проклинав: Виходь, виходь, муже крові й муже беззаконний! 8Господь повернув проти тебе всю кров дому Саула, бо ти замість нього зацарював, тож Господь дав царство в руку Авесалома, твого сина! І ось ти у твоїй злобі, бо ти — муж крові!
9І промовив Авеста, син Саруї, до царя: Навіщо цей дохлий пес проклинає мого володаря-царя? Пройдусь і зніму його голову! 10Та цар сказав: Що мені й вам, сини Саруї, залиште його, і нехай так проклинає, бо Господь сказав йому проклинати Давида, і хто скаже: Навіщо ти так учинив? 11Ось мій син, який вийшов з мого лона й шукає моєї душі, і до того ще тепер цей син Веніаміна! — промовив Давид до Авесси і до всіх своїх слуг, — облиште його, нехай проклинає, бо так йому сказав Господь! 12Може побачить Господь моє впокорення і поверне мені добро замість його прокльону в цей день. 13І Давид і його мужі пішли дорогою, а Семеї йшов зі сторони гори поблизу нього та все проклинав, кидаючи камінням з його боку і сиплячи землею. 14І прийшов цар і весь його народ, який залишився, і там відпочили.
15Авесалом і кожен ізраїльський чоловік увійшли в Єрусалим, і з ним був Ахітофел. 16І сталося, коли прийшов Хусій, архієць, друг Давида, до Авесалома, то Хусій сказав Авесаломові: Нехай живе цар! 17Авесалом же запитав Хусія: Таке твоє милосердя до твого друга? Чому ти не пішов зі своїм другом? 18А Хусій відповів Авесаломові: Ні, але буду вірний тому, кого вибрав Господь, цей народ і кожний ізраїльський муж, і з ним перебуватиму. 19І, по-друге, кому я служитиму? Хіба не перед його сином? Як я служив перед твоїм батьком, так буду і перед тобою.
20І сказав Авесалом Ахітофелові: Зробіть між собою раду про те, що зробимо. 21І промовив Ахітофел до Авесалома: Увійди до наложниць твого батька, які він залишив, щоб стерегли його дім, і весь Ізраїль почує, що ти засоромив твого батька, і зміцняться руки всіх, хто з тобою. 22І розбили Авесаломові намет на даху, і Авесалом увійшов до наложниць свого батька перед очима всього Ізраїля. 23А порада Ахітофела, яку в попередні дні він давав, така, як би хто запитав поради в Бога, такою була кожна рада Ахітофела, як для Давида, так і для Авесалома.
