1І промовив Елісей: Послухай Господнє слово! Так говорить Господь: У цій годині завтра, мірка пшеничного борошна буде за сикль і дві мірки ячменю за сикль у брамах Самарії! 2І відповів тристат, на руку якого цар опирався, і сказав Елісеєві: Ось, хіба поробить Господь отвори в небі, щоби збулося це слово? А Елісей сказав: Ось ти побачиш на свої очі, та з того не їстимеш!
3А біля брами міста були три прокажені чоловіки, і кожний сказав до свого ближнього: Чого ми тут сидимо, доки не помремо? 4Якщо скажемо: Увійдемо в місто, то в місті голод, і там помремо. Якщо тут сидітимемо, то також помремо. Тож тепер ходімо і попадемо до сирійського табору, може залишать нас живими, і житимемо. А якщо вб’ють нас, то помремо. 5І вони встали в темряві, щоб іти до сирійського табору, і прийшли до частини сирійського табору, і ось немає там жодного чоловіка. 6Господь дав чути в сирійському таборі шум колісниць, іржання коней і голос великого війська. І промовив кожний до свого брата: Тепер цар Ізраїля найняв проти нас царів хетів і царів Єгипту, щоби виступили проти нас! 7І вони піднялися, і в темряві втекли, і залишили свої намети, своїх коней і своїх ослів так, як є в таборі, а втекли задля своєї душі. 8І ввійшли ці прокажені аж до частини табору, і ввійшли в один намет, попоїли, попили і взяли звідти срібло, золото та одяг, і пішли. Повернулися і ввійшли в інший намет, взяли звідти, пішли і заховали.
9І сказав кожний своєму ближньому: Не так ми чинимо! Цей день є днем радісної звістки, а ми мовчимо! Якщо чекатимемо аж до світання, то знайдемо беззаконня! Тепер же ходімо, увійдемо і сповістимо в домі царя. 10І вони прийшли, закричали з брами міста і сповістили їм, гукаючи: Ми ввійшли в сирійський табір, і ось там немає чоловіка і людського голосу, хіба що тільки прив’язаний кінь, осел і їхні намети, так, як є. 11А воротарі закричали і сповістили всередину до дому царя.
12І цар встав уночі, і сказав своїм слугам: Я сповіщу вам, що нам учинила Сирія! Вони взнали, що ми голодуємо, вийшли з табору і заховалися в полі, кажучи: Вийдуть з міста, і ми захопимо їх живими та ввійдемо в місто! 13І відповів один із його слуг, і сказав: Хай візьмуть п’ять оставлених коней, які тут залишились, ось вони є на всю безліч Ізраїля, яка залишилася, тож пошлемо туди і поглянемо. 14І взяли двох вершників на конях, і цар Ізраїля послав їх за царем Сирії, кажучи: Ідіть і роздивіться! 15І ті пішли за ними аж до Йордану, і ось уся дорога повна одягу і зброї, які Сирія покинула, коли вона перелякалася. І повернулися посланці, і сповістили цареві.
16І вийшов народ, і пограбували сирійський табір, і була мірка пшеничного борошна за сикль і дві мірки ячменю за сикль, — за Господнім словом.
17І цар виставив біля брами тристата, на руку якого цар опирався, та народ потоптав його в брамі, і він помер, як і сказав Божий чоловік, котрий сказав це, коли посланець зайшов до нього. 18І сталося так, як сказав Елісей, звертаючись до царя: Дві мірки ячменю за сикль і мірка пшеничного борошна буде за сикль, — так буде в цій годині завтра в брамі Самарії! 19Та тристат тоді відповів Елісеєві, і сказав: Хіба ось Господь відкриє отвори в небі, щоби збулося це слово! А Елісей сказав: Ось побачиш це на свої очі, та з того не їстимеш! 20Так і сталося, його потоптав народ у брамі, і він помер.
